Народна депутатка Інна Совсун: ми знаємо 109 загиблих дітей поіменно, до інших не можемо потрапити
#NoFlyZone – цей заклик до світу щодня робить Україна. Одним з голосів в іноземних ЗМІ стала народна депутатка українського парламенту Інна Совсун. За три тижні війни вона вже провела 260 ефірів і 260 разів розповіла на весь світ про фашистські злочини Путіна і росіян в Україні. Сьогодні Blesk.cz попросив Інну Совсун розповісти докладніше про останні події в Україні. Česká verze článku ZDE.
Панні Інно, найбільше болить Україні страждання жінок, дітей, людей похилого віку? Чи є статистика, яка кількість мирного населення через війну опинилась в критичній ситуації?
На превеликий жаль, такої статистики немає, дуже тяжко порахувати. Так само, як і кількість вже загиблих від російської навали. Чому? В місцях введення активних бойових дій в принципі проводити такі підрахунки не можливо. В Маріуполі, де проживало 400 тисяч людей і 30 тисяч на зараз могли евакуюватися, ми розуміємо, більшість мешканців досі перебувають у критичному стані. Але ми не можемо зараз прорахувати, який відсоток цих людей в бомбосховищах, який в будинках, чи вони ще живі чи ні. Тому обрахувати не можливо.
Так само не можливо порахувати кількість людей, які змінили місце проживання через війну. Чуємо цифру понад 3 млн. українців, які виїхали за межі України. Але насправді цифра переміщених осіб в межах країни, я впевнена, є в двічі більшою. Багато, хто переїхав з Центральної, Південної, Східної частини на Західну України. Це мільйони людей. Тому насправді масштаби катастрофи величезні! Чіткі підрахунки провадити фактично нереально. Ми бачимо, що в Ірпені, Бучі, Харкові, Маріуполі тіла загиблих лежать на вулицях. Коли відбуваються постійні обстріли, постійні бомбардування з повітря, то забрати тіла наших загиблих виявляється фактично неможливим. Відповідно, і порахувати кількість жертв.
Відомо, що більше сотні дітей вже загинуло. Можливо є узагальнені данні скільки дітей опинилось в критичній ситуації?
Сьогодні вже 109 загиблих дітей! Це данні, які можна точно підтвердити: знаємо ім’я дитини, обставини загибелі. Але, на превеликий жаль, кількість фактичних смертей дітей більша, але допоки не встановлено ім’я дитини, обставини смерті, інформація не зараховується в загальну статистику. Подивимось на Маріуполь. В театрі, який розбомбили росіяни, вдалося визволити з-під руїн 130 людей. Ще 1300 знаходяться під завалами другу добу. І половина з них діти, тому що це в першу чергу було місце сховку дітей. Ми розуміємо, якщо 2 доби до них немає доступу, боюсь, що цифри в одному цьому бомбардуванні в театрі в Маріуполі можуть суттєво зрости.
Є дуже багато кейсів, які ускладнюють підрахунок. Наведу приклад, про який ми дізналися постфактум. Бо два тижні не мали точних цифр. Росіяни, коли заходили в Ірпінь і рухались в напрямку Макарова, на дорозі в Стоянці (це велике село) вони просто почали розстрілювати машини, які намагалися втекти від того місця. І там розстріляні машини з родинами стояли майже тиждень. Ми знали, що там є загиблі, але дістатися до того місця було неможливо. Тепер уже можемо врахувати в статистику, але таких випадків є безліч: розстріляні евакуаційні коридори, люди, які померли у себе в будинках в Ірпені чи Бучі, до яких немає доступу, в Харкові під бомбардуваннями, в Маріуполі. Все прорахувати, на жаль, неможливо. Зараз треба зосереджуватись на тому, щоб протидіяти російській агресії наскільки це можливо.
Щодня виникають проблеми з евакуацією мирного населення з Маріуполя та інших міст, які опинились в оточенні або окупації. Росіяни цілеспрямовано стріляють по жінкам та дітям. «Коридори життя» дуже довгі. Наприклад, з Бердянську до Запоріжжя люди їхали 14,5 годин. Для порівняння: в мирний час дорога тривала 2 години. Розкажіть, докладніше, як відбувається евакуація?
Дуже складно відбувається евакуація у всіх регіонах. В Ірпені і Бучі кожен другий коридор був під російськими обстрілами. У випадку з Маріуполем це взагалі трагедія! Знаю людей, у яких члени родини застрягли в цьому місті. Вони шоковані, бо не могли вийти з ними на зв’язок. Тиждень там не було зв’язку, немає електрики, вони не можуть зарядити телефони. І таких людей в Маріуполі залишається більше 300 000. Я чула свідчення від родички мого знайомого, яка виїхала з Маріуполя. Зараз з міста дозволяється їхати тільки на приватних авто. Виїздів автобусами немає. Автомобілями їдуть ті, в кого вони є, і роблять це великою мірою на свій страх та ризик. Тому що на 2 день, як була дозволена евакуація з Маріуполя, одну з колон авто розстріляли російські танки. Але навіть ті, кому вдалося вирватися, їдуть дуже довго. Тому що їм на зустріч, у протилежному напрямку, рухаються колони з російською технікою, які перекидають під Маріуполь.
Підозрюю, що одна з причин, чому росіяни зрештою відкрили дуже маленькі коридори з міста, бо під евакуацією вони можуть завозити свою техніку ближче до Маріуполя. Вочевидь, тоді українські війська не можуть стріляти в цю техніку, бо вона рухається тією самою дорогою, якою евакуюються мирні мешканці, тільки в іншому напрямку. Ви розумієте, рівень цинізму тієї російської армії, яка свідомо перекидає війська під прикриттям цивільних, які 2 тижні просиділи по підвалах без води, тепла, світла, без нічого.
Я бачила машини, на яких люди евакуюються, вони в жахливому стані. Оскільки Маріуполь обстрілюють раз на 30 хвилин, просто килимовими бомбардуваннями, автомобілі в тому числі потрапляють під обстріли. Тому половина з них їде без скла, або заклеєна скотчем. Уявляєте, що таке 14 годин в українську зиму з дітьми їхати в автомобілі з розбитим склом?! Але люди роблять все можливе аби втекти, розуміючи, що вони ризикують. Але усвідомлюючи, якщо вони лишаться в Маріуполі, то майже напевно помруть. Зараз ті, хто лишаються в місті розуміють, що шансів у них взагалі майже немає. Ми бачимо, що Путін фактично взяв Маріуполь в заручники і їм неможливо допомогти. З військової точки зору немає підходу до Маріуполя, так кажуть військові. Я тут не є військовою експерткою, але вочевидь, надання військової допомоги місту зараз є дуже складним. А гуманітарні коридори пропускають просто для того, щоб завести російську техніку і продовжити бомбити Маріуполь.
Не зважаючи на війну, ви опікуєтесь і мирними питаннями, наприклад, освітою, ЗНО. Ви вважаєте, що невдовзі українські школярі можуть повернутися до навчання?
З 14 березня в 14 областях України дозволено навчальний процес. В якій формі це робити – на розсуд місцевого департаменту освіти. Це процес непростий, тому що багато дітей переміщені. Школярі, які зараз проживають в Закарпатській області, формально прикріплені до шкіл, наприклад, на Харківщині. І для шкіл це означає, що їм треба перезаписати цих дітей до інших навчальних закладів. Велика частина вчителів поїхала. Зараз ми прийняли зміни до законодавства, що дозволяють здійснювати оплату вчителям, які фізично перебувають за кордоном, але за умови, що вони продовжуватимуть навчальний процес онлайн. В такому випадку ми можемо їм платити. Звичайно, це все вкрай непросто. Ми розуміємо, що зараз навчальний процес важливіший не стільки для досягнення академічних результатів, а як спосіб для дітей відволіктися, щоб хоч якось повернути їх до стану «нормальності». І знову ж таки, це можливо тільки для тих дітей, які перебувають зараз у відносній безпеці.
Мій син, Мартин, знаходиться на Західній Україні. У нього відбувається навчальний процес. Але, я чула, як учні на перервах в Zoom обговорюють: хто в яке бомбосховище ховається у випадку, якщо чують сирени. Діти знаходяться всі в різних місцях: на Західній Україні, є частина тих, що виїхали за кордон. Вважаю, що треба відновлювати навчальний процес тією мірою, якою це можливо. Суто з терапевтичною метою. Впевнена, після перемоги академічно нам треба буде робити нові програми, додаткові заняття тощо. Але зараз це потрібно, щоб підтримати дітей психологічно.
Що стосується ЗНО. Від Міносвіти чули пропозицію, щоб скасувати незалежне оцінювання в цьому році. Як на мене, виглядає досить дивно, оскільки це була єдина пропозиція, яку озвучило міністерство освіти. В умовах, коли у нас руйнують школи, вчителі не знають, як їм працювати, немає інструментів для онлайн навчання... І єдина пропозиція – скасувати ЗНО? Особливо дивно, коли не пропонують ніякої альтернативи. Нарешті від цієї ідеї відмовилися. Це не значить, що конче треба провести ЗНО. Треба розуміти, що зараз говорити про вступну кампанію взагалі не випадає. Ми не зможемо закінчити навчальний рік у випадку такої інтенсивності бойових дій. Скоріше треба буде проводжувати завершення навчального року, потім відсувати початок нового. Тому зараз будь-які пропозиції вступу позбавлені сенсу. Ми просто не знаємо, в яких умовах будемо знаходитися літом. І взагалі, коли та вступна кампанія буде відбуватися.
Українська влада поряд з оцінками ситуації на сьогодні весь час підкреслює, що вже планується відновлення розбомблених міст, шкіл, лікарень. Розкажіть, чи є у вас бачення, як скоро це може розпочатися та як це відбуватиметься?
Відповідь дуже невтішна. Все це можна розпочати тільки після перемоги. Зараз будь-яке відновлення інфраструктури позбавлене сенсу, бо, бачимо, що росіяни руйнують її в лічені хвилини. Що треба робити зараз - це просто документувати інфраструктурні втрати, аби обраховувати потреби для міжнародної допомоги для відновлення. На сьогодні є данні, що в Україні зруйновано більше 400 шкіл, близько 50-ти лікарень. Підраховувати втрати – це єдине, що ми можемо робити, поки працює армія аби вигнати загарбників з нашої землі.
Інно, ви завжди казали, що жінки - це 50% успіху країни. Зараз багато українських жінок взяли зброю в руки і захищають Україну в лавах Збройних сих. Ви знаєте кількість жінок-військових, жінок, які вступили в тероборону?
Станом на початок війни в українській армії було 16-17% жінок. Це невеликий відсоток, проте більше ніж в багатьох інших країнах, в тому числі європейських. З початком бойових дій нових даних щодо залучення жінок немає. Але ми бачимо багато таких прикладів. В тому числі в парламенті є жінки, які долучилися до тероборони. Є колишні депутатки, які активно воюють на фронті. Багато жінок опікуються забезпеченням гуманітарних вантажів. Багато парамедиків. Тут маємо трагічну історію із захопленням однієї з найвідоміших парамедичок України "Тайри", яку росіяни захопили в Маріуполі, коли вона допомагала в евакуації, надавала медичну допомогу. Зараз вся країна має змобілізуватися аби «Тайру» повернути.
Сьогодні жінки займаються різними речами. Частина жінок зайняті порятунком дітей. Це нормально. Це важлива місія, як і будь-яка інша. Знаю, що багато жінок хвилюються, що поїхали з України. Звертаюсь до них: не переживайте! Кожен-кожна з нас робить те, що може. І порятунок дітей - благородна робота. Тим паче, більшість, хто зараз виїхав за кордон, активно долучені до допомоги Україні, українському війську, громадянам, які залишилися. Тому дуже прошу, не переживати, якщо опинилися в такій ситуації. Ми цінуємо внесок кожного і кожної. Це є частинка до нашої спільної перемоги!
Чи можна поцікавитись вашої особистою історією? Ви завжди підкреслюєте, що все робите заради дітей України, таких як ваша дитина. Як війну переживає ваша родина, чи доводилось вам переховуватись в бомбосховищах? Як намагаєтесь заспокоїтись, якщо емоції переважають над логікою?
В той момент, коли я почула вибухи в Києві, перше, що зробила, це подзвонила до свого колишнього чоловіка, з яким у нас є спільний син. Ми домовились, що він забере Мартина на Західну Україну. Син був в той час під Києвом у моїх батьків. І вже о 4.30 колишній чоловік був у машині, їхав за Мартином. Це був план, який ми наперед погодили. Було обговорення, що можуть розпочатися бойові дії, що робити з дитиною. Я народна депутатка, не можу покидати місто, могли бути засідання в парламенті. Якщо в більшості випадків дітей вивозили жінки, в нашому – батько. Тому, на щастя, Мартин навіть не чув цих вибухів над Києвом, дві ночі до цього ночував у батьків, через початок дистанційного навчання.
Мої батьки живуть під Києвом 8 років, до того, до речі, жили в Харкові. Виїхали звідти в 2014 році. Ми переживали тоді, що там може бути ситуація, яка сталася в Донецьку. Коли зараз почалася війна, я подзвонила батькам, і вони теж поїхали на Західну Україну, звідки вони родом. На наступний день о 6 ранку мені пише мама, що тато повертається в Київ. Питаю, як вертається? Йому 61 рік, в нього хворі коліна, йому важко ходити. Набираю тата, питаю, що робиш? А він каже: «Їду захищати столицю України - місто Київ! Не зможу ходити, буду повзти». Виявилося, це була така собі ідея. Почалися активні бойові дії, тато допомагав військовим, теробороні. Потім з ним не було зв’язку 3 дні, мама плакала, ми дуже переживали. Потім він озвався, розповів, що військові просили всіх евакуюватися, щоб не ставати заручниками росіянам, які там активно шастали. Так він переключився на допомогу з евакуацією.
Мій коханий чоловік в перший день мобілізувався. Він служив до цього, і я знала, що він повернеться на службу. Я його не бачила з початку війни…
Коли у Києві оголосили фактично дводенну комендантську годину, я подумала, що можу цей час провести з Мартином. Тому зараз говорю з вами із Західної України. Дуже хотілося побачити сина. Заради наших дітей – все буде Україна!
Třetí kolo přímých jednání mezi Ukrajinou a Ruskem je v tureckém Istanbulu naplánováno na dnešní večer. Očekává se, že hovory začnou kolem 19:00 místního času (18:00 SELČ).
Ruská delegace odletěla z Moskvy do Istanbulu na třetí kolo jednání, napsala TASS dopoledne s odvoláním na svůj zdroj. Očekává se, že setkání začne kolem 19:00 ve čtvrti Beşiktaş, v paláci Çiragan, píše Ukrinform s odvoláním na administrativu tureckého prezidenta a připomíná, že na stejném místě se na začátku června konalo předchozí, tedy druhé kolo jednání mezi ukrajinskou a ruskou delegací. První přímé setkání po více než třech letech se konalo v polovině května v paláci Dolmabahçe.
Dvě předchozí kola rusko-ukrajinských jednání v Istanbulu nepřinesla žádný posun k ukončení plnohodnotné války, kterou Rusko na příkaz prezidenta Vladimira Putina rozpoutalo 24. února 2022. Hlavním výsledkem byly výměny zajatců a těl padlých vojáků.
Ruský resort obrany nejprve hlásil sestřelení 51 ukrajinských dronů nad sedmi ruskými regiony v době od 21:00 do 23:40 moskevského času (20:00 až 22:40 SELČ). Ráno oznámil likvidaci 33 ukrajinských dronů nad šesti oblastmi v období od 23:40 do sedmé hodiny ranní. Moskva obvykle neinformuje o celkovém rozsahu ukrajinského vzdušného útoku, ale pouze o sestřelených strojích. Ruský resort obrany nehlásí ani případné škody.
Ruská služba stanice BBC nicméně upozornila na informace některých ruských regionálních činitelů. Podle gubernátora Rostovské oblasti Jurije Sljusara byli zraněni tři lidé při útoku v Novočerkassku, kde vypuklo několik požárů a kde čtyři auta poškodily trosky sestřelených dronů. O odrážení dronových úderů informovali také představitelé v Tulské nebo Nižegorodské oblasti, kde zatím nejsou dostupné zprávy o obětech ani škodách.
Francie vyzvala Ukrajinu, aby zrušila omezení nezávislosti dvou klíčových protikorupčních úřadů v zemi. „Ještě není pozdě se v této věci vrátit zpět,“ řekl ministr pro evropské záležitosti Benjamin Haddad. „V této záležitosti budeme nesmírně ostražití,“ dodal.
Ukrajinský parlament ve středu schválil zákon, podle kterého protikorupční agentura NABU a Speciální protikorupční prokuratura (SAP) budou podléhat generálnímu prokurátorovi. Právní norma, kterou kritizuje Evropská unie, vyvolala v ukrajinských městech největší veřejné protesty od února 2022, kdy zemi napadlo Rusko.
